Подільський район Києва

Подільський район Києва є одним з районів столиці України. Нагадаємо, загальна кількість адміністративно-територіальних одиниць дорівнює десяти.

Район має багату історію і був створений в 1921 році включно з Подолом, який є однією з найбільш найбільших частин Києва. Своє 80-річчя він відзначив в травні 2001 року.

Характерні риси подільського району

На противагу престижному Печерському, Подільський район Києва може похвалитися своєю історією, неповторним ландшафтом, різноманітністю архітектурних форм і культурних цінностей.

Незважаючи на численні позитивні сторони і того факту, що Подільський район столиці України по праву носить назву “Візитна картка Києва”, є чимало труднощів про яких знають перш за все мешканці та часті гості.

Перш за все мова йде про технічний стан елементів інфраструктури та доріг Подільського району. Виходячи з того, що даний район Києва найбільш древній, неважко припустити, що з плином часу дороги, будівлі і споруди мають значний знос.

З іншого боку, Подільський район Києва досить неоднозначний з точки тертя розвитку транспортної інфраструктури. Якщо на Подолі з транспортом проблем не спостерігається, то про віддалені масивах району такого не скажеш.

Як не важко було б здогадатися, мова йде про масиві Виноградар, в якому немає метро. Благо, будівництва двох нових станцій було дано старт і тепер залишилося набратися терпіння, коли будівництво підійде до завершення.

Подільський район Києва на мапі

У Подільському районі розташовані такі станції метро:

Окрім Подолу Подільський район Києва включає в своєму складі

Поділ один з найперших районів в Києві. Він довгий час був торговим і промисловим центром столиці, проте в 1960-х район втратив популярність через масштабної забудови столиці і популяризації інших районів, однак в 1980-х Поділ знову почав набирати популярність завдяки масштабній реконструкції.

Населення Подолу сьогодні це київська богема, і орієнтована на творчість інтелігенція, до якої додалися студенти Києво-Могилянської академії.

Фешенебельні апартаменти на Воздвиженці облюбували київські мільйонери і зірки шоу-бізнесу, а на Щекавицькій і донині проживає багато ортодоксальних євреїв, в районі синагоги Розенберга.

Багато власників дореволюційних будинків продали свої квартири і тепер після реставрації там відкрили офіси деякі київські компанії. Так Поділ став гучним і багатолюдним мікрорайоном.

Крім офісів і житлових будинків на Подолі розташувалися багато столичних пам’ятки, які приваблюють сюди туристів і екскурсійні групи. На Подолі дуже багато храмів. Нескінченно можна говорити про привабливість Подолу для туристів, однак житлові вулиці і двори, які розташовані віддалено від центральних вулиць дуже тихі і нагадують спальні райони.

На Подолі розвинена інфраструктура. Немає дефіциту в навчальних закладах і поліклініках. Без праці ви знайдете заклад громадського харчування або супермаркет. Дуже зручна транспортна розв’язка, в центр можна без проблем дістатися за 5-10 хвилин на метро і по верху за допомогою Фунікулера, який підніме Вас від метро Поштова площа прямо на Софіївську площу, звідки рукою подати на Хрещатик.

Виноградар назву свою отримав завдяки 50 гектар виноградника, які розташовувалися на території району в 1935 році. Пізніше коли місто забудовувався виноградники прибрали, і побудували хрущовки, при цьому зелені насадження постаралися зберегти.

У вісімдесятих і дев’яностих на Виноградарі безкоштовно видавали квартири, в яких і донині живуть місцеві жителі з дітьми та онуками. Вартість оренди житла цілком прийнятна, щоб залучити сюди квартиронаймачів і студентів.

У робочий час виноградар порожніє. Матусі з колясками і пенсіонери ходять в парку на проспекті Правди, який непогано облаштований. Там є мотузковий парк та дитячі майданчики, а також зручні лавочки. Однією з особливостей парку привертає жителів є ручні білки.

На Виноградарі є невелике озеро Голубе. Місцеві жителі ходять до нього засмагати і насолоджуватися природою в теплу пору року, проте купатися в ньому не вирішуються.

Район вважається екологічно чистим і гарним для проживання. На виноградаря є як та медичні навчальні заклади, так і супермаркети і ринок Виноградар. Проблем з покупками не виникає.

Транспортна розв’язка залишає бажати кращого. Незважаючи на велику кількість маршрутів наземного транспорту, великою проблемою для населення Виноградаря залишаються пробки в годину пік.

До 1980-х Мостицький масив був приватний сектор, який знесли а на його місці звели багатоповерхові будинки. При забудові Мостиського в 1980-х архітектори відмінно попрацювали, щоб вписати висотки в горбисту місцевість, завдяки чому район виграшно відрізняється від спальників 1980-х.

Велика частина населення – молодь. Їх приваблює відносно низькі ціни на нерухомість і близькість Подолу з його гучними розвагами і визначними пам’ятками.

Є на районі і старожили, які оселилися тут ще у вісімдесятих. За відпочинком на природі місцеві відправляються в Парк Березовий Гай, розташований на пагорбі і нагадує ліс.

Нижня частина парку упорядкована, там є лавочки, алейки викладені плиткою та ігровий майданчик. Через дорогу від парку приймає відвідувачів дитячий кінотеатр Кадр.

На Мостицькому масиві знаходиться Музей хліба і старовинний Свято-Покровський храм. На масиві є школи, в тому числі і відома міжнародна школа Меридіан. Також тут знаходиться пологовий будинок №2, який має непогану репутацію у мешканців столиці. На відміну від нових мікрорайонів на Мостицькому слабо розвинена інфраструктура для дітей і підлітків.

Старі спортмайданчики і кілька нових дитячих майданчиків, які встановили під вибори – все що є на районі. Для покупок є невеликі супермаркети, а за великими закупівлями можна поїхати на сусідній Мінський масив в Караван, на території якого знаходиться великий Ашан, також на мінському є великі будівельні Гіпермаркети такі як Леруа Мерлен і Епіцентр.

Транспортна розвязка незважаючи на відсутність метро гідна. Маршрутні таксі курсують в сторону метро Контрактова площа, Майдан незалежності і Лук’янівка, а по вишгородській проходить маршрут міської електрички.

Вітряні гори забудовувалися в основному в 1960-х. В радянські часи цей тихий і інтелігентний передмістя перетворився в робочий район, яким донині і залишається.

Велика частина населення це старожили, які оселилися тут ще в 1960-х, і молоді сім’ї, які набували квартири в новобудовах.

Вітряні гори дуже зелений район, який навесні просто потопає в зелені і не складно знайти місць де можна неспішно прогулюючись отримати насолоду від свіжого повітря. Поруч розташовано два парки, облаштовані для прогулянок і розваг це Кинь-Грусть і гірка Крістера.

Район так і залишається майже недоторканим сучасними забудовниками. У дворах по-старому сушать білизну на мотузках, а лавочки обсіли пенсіонери. Тут мало машин і щодо свіже повітря, а вулиці дуже мальовничі і злегка сільські. На районі розташувалася престижна гімназія “Либідь”, кілька шкіл та пологовий будинок.

Великі супермаркети є в найближчих мікрорайонах, на Вітряних горах можна знайти все найнеобхідніше: аптеки, банкомати, дрібні продуктові крамниці і невеликі супермаркети.

Маршрути наземного транспорту хоч і дозволяють дістатися в сусідні райони і навіть в центр, однак жителі постійно страждають в пробках і тягнучках.

Пам’ятки Подільського району

Музей Булгакова одна з основних визначних пам’яток Києва в цілому і Андріївського узвозу зокрема.

Своєю появою в історії Києва Будинок за адресою Андріївський узвіз, 13 зобов’язаний знаменитому Михайлу Булгакову, який проживав там в 1906-1919 роках і увічнив його у своєму романі Біла гвардія і п’єсі Дні Турбіних.

Сьогодні другий поверх будівлі в якому власне і проживало знамените сімейство як в книзі так і в житті є музей.

Експонати музею присвячують нас в подробиці життя і творчості Михаїла Булгакова в його “київські часи”.

Перший показ колекції відбувся в 1991 році, після масштабної реставрації будівлі. Музей гарантовано подарує Вам багато вражень і розширить Ваші знання про історію міста.

У 1891 році в Києві з’явився перший трамвай, що викликало неоднозначну реакцію жителів через чутки про небезпеку, яку несе в собі цей вид транспорту.

Однак пізніше, коли з появою його змирилися і звикли Поділ здивував жителів столиці знову. На Подолі курсує цілих три незвичайних трамвая – трамвай-кафе.

Кожен по своєму незвичайний. Перший діє як екскурсійний і має жовто-зелене забарвлення. У ньому встановлені м’які дивани і столики. З собою потрібно приносити їжу і строго безалкогольні напої.

Другий це ретро-трамвай. Він їздив по Подолу ще в далеких 1990-х. Пізніше його відреставрував і пустили по маршруту як трамвай-кафе.

Салон трамвая оббитий деревом і сидіння теж дерев’яні. По салону протягнута нитка з дзвіночком, за допомогою якої пасажир може попросити про зупинку.

Третій це трамвай-фуршет. Зовні нічим не відрізняється від звичайного трамвая, проте якщо заглянути всередину, то побачиш великий фуршетний стіл.Цей трамвай часто використовують для проведення заходів.

Музей хліба неординарний музей в якому Ви зможете познайомитися не тільки з історією появи і розвитку хлібобулочного виробництва, але і з історією України в цілому. Ідея створення музею виникла в 1980-х, коли хліб коштував копійки, і багато викидали вже зачерствілі буханки.

Музей це заклик до свідомості народу про те, що потрібно цінувати і поважати “головне багатство народу України”. Сьогодні музей налічує понад 2000 експонатів, які розкажуть нам про історію появи хліба, різних рецептурах його приготування.

Серед експонатів є “космічний хліб” – вид хліба яким харчувалися наші космонавти на орбіті землі більше чотирьох місяців. Є й особлива буханець, виготовлена ​​за рецептом, за яким пекли хліб для блокадного Ленінграда, і наполовину складається з неїстівних домішок. Також в музеї багато експонатів присвячених часам голодомору. У музеї ви зможете придбати хліб, приготовлений за рецептами, якими користувалися наші предки.

Лиса гора – це одне з найбільш містичних місць в Києві з багатою історією і неоднозначною славою. Потрапити на замкову гору можна піднявшись по сходах з Андріївського узвозу. Сходи не так давно відреставрували, так що сьогодні зробити це стало набагато простіше.

І хоча формально Лиса гора є частиною Андріївського узвозу та одній із зупинок багатьох екскурсійних маршрутів, місце це віддалене і спокійне. Замковій гору стали називати після подій чотирнадцятого століття, коли на схилі влаштувався литовський князь Володимир і наказав побудувати там дерев’яний замок.

Пізніше на його місці знову звели замок воєводи Адама Киселя і зробили потужну фортифікацію. Замок був зруйнований в 1651 році, а 1816 року на Замковій горі облаштували цвинтар.

Замкова гора вважається одним з так званих місць сили, що призводить на неї відьом і езотериків, а також цікавих городян, які вірять в містику. Іноді тут проводять свої “шабаші” так звані ведьмовские громади.

Музей – аптека це музей який познайомить Вас з історією медицини і розвитком аптекарської справи в Україні. Відвідати його слід як всім майбутнім працівникам медичної галузі так і далеким від медицини городянам для підвищення освіченості і цікавого проведення часу.

Музей розташувався в будівлі першої приватної аптеки і почав свою діяльність в 1986 році. Зали музею відтворюють обстановку аптек в 18-19 століттях, коли аптекар був і лікарем і фармацевтом і лаборантом, що передано в інтер’єрі аптек того часу.

Там для вашої уваги представлена ​​приймальня, магазин з усякими мазями, травами, отрутами і лабораторія. У підвальному приміщенні музею -аптекі є інсталяції – чернеча келія Києво-Печерської лаври 10 століття, хата знахарки і підвал алхіміка.

Також сьогодні для Вас на території музею функціонує фітобар, де можна спробувати настоянки за рецептом Бунге, ліки з природних компонентів і мила ручної роботи.

Музей однієї вулиці це музей, який розташувався на Андріївському узвозі і присвячений найвідомішій вулиці Києва.

Музей однієї вулиці передає історію вулиці та її мешканців, видатних людей. Є багато байок і легенд пов’язаних з цією вулицею.

У музеї є дві експозиції одна тимчасова і друга постійна.

Експозиції наповнені історичними документами, рукописами, автографами і старовинними листівками.

Музей однієї вулиці представить вашій увазі жіночий будуар з повним набором предметів, їдальню з сервірованим столом.

Є кілька інсталяцій майстерень і крамниць, які перебували на Андріївському узвозі в минулих століттях.

У музеї фоном грає музика, повністю передає атмосферу минулих років.

Промисловий і науковий потенціал району

У порівнянні з деякими районами столиці, промисловість Подільського району Києва не найчисленніша і можливо, що це на краще. Проте, район має пів-сотнею виробничих підприємств. Багато з них відомі не тільки в Україні, а й далеко за її межами.

Деякі промислові підприємства подільського району

Культурне життя Подільського району

Сфера освіти району представлена ​​престижними навчальними закладами, які заслужено визнані не тільки в Україні, але за її межами.

На території подільського району знаходяться:

Поштові відділення подільського району, адреса, індекси